1. Роботу з гіперактивною дитиною будуйте індивідуально. Дитина завжди повинна перебувати перед очима вчителя. Оптимальне місце в класі для гіперактивної дитини - перша парта навпроти стола вчителя або в середньому ряду.

2. Змініть режим уроку, більше включайте фізкультхвилинок.  Дозвольте гіперактивній дитині через кожні 20 хв підводитись і ходити класом. Перевіряйте знання гіперактивної дитини на початку уроку. Великі завдання розбивайте на окремі частини, контролюючи виконання кожної з них.

3. Спрямовуйте енергію дитини в корисне русло, пропонуючи вимити дошку, роздати зошити, тощо. Також доцільно залучати й заохочувати надмірно активних учнів до пасивних ігор, що вимагають концентрації уваги (сортування предметів, порівняння, складання пазлів, та ін). Такі завдання дають змогу розслабитися, що надзвичайно важливо для гіперактивної дитини.

4. Зухвала поведінка дитини – це спосіб привернути вашу увагу. Не залишайте дитину на перерві без відпочинку, у якості покарання. Обговоріть з дитиною її поведінку – що можна робити, а що ні.

5. Не потрібно наполягати щоразу, щоб учень вибачився в разі виникнення порушень. У багатьох випадках, коли він заспокоїться, варто зробити вигляд, що нічого не сталося.

6. Пам'ятайте про нейропсихологічні особливості гіперактивної дитини: якщо її заставляти сидіти нерухомо, то в неї різко знижується рівень активності мозку. Тобто в процесі навчання гіперактивній дитині рухова активність допомагає.

7. Для утримання уваги дитини з гіперактивністю необхідно користуватися тактильними прийомами (доторкніться до плеча дитини, погладьте його по голові, візьміть за руку або використати спеціальний жест).

8. Навчити дитину керувати своїми емоціями допоможуть «агресивні завдання». Наприклад, хочеш битися — бий, але не однокласників. Ось тобі молоток — забивай (витягуй, рівняй) цвяхи, випрямляй (згинай).

9. Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих приятелів.
10.  Оберігайте дитину від втоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.

11.  Гіперактивні діти не сприймають заборон і покарань, зате чудово реагують на похвалу. Тому бажано частіше хвалити за успіхи, навіть незначні. Створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина може продемонструвати свої сильні сторони.

             Запам’ятайте, гіперактивність — це не поведінкова проблема, не результат поганого виховання, а медичний і нейропсихологічний діагноз. Проблему гіперактивності неможливо вирішити вольовими зусиллями, авторитарними вказівками і переконаннями.